28 липня 1969 року в містечку Горохів, у сім’ї Володимира і Лесі Здинюків народився хлопчик, якого назвали Андрієм. Батьки виховували трьох синів: Івана, Андрія і Олександра. Батьківське слово завжди було про любов до людей, Батьківщини, патріотичні почуття прививали змалку. Діти завжди відчували себе причетними до України, батьки знайомили із традиціями та народними цінностями. У 1984 року закінчив Горохівську школу №1 імені Івана Яковича Франка.
Навчання продовжив у Ківерцівському медичному училищі за спеціальністю “Фельдшер”.
У 1988 році проходив військову службу, де розпочав свій шлях медика.
Горохівська центральна лікарня стала основним місцем роботи. Працював протягом 1990-2024 року в терапевтичному відділені, рентген та фізкабінеті. Допомагаючи дітям, хворим які потребували тривалої реабілітації. 34 роки професійної діяльності дали можливість допомогти великій кількості людей відновити функціональність, мобільність тіла та свободу пересування після травми, захворювання чи операції. Завжди мав особливий підхід до своїх пацієнтів. Користувався повагою серед колег.
В 1992 році одружився з Русланою Бойко, з якою прожили в радості і в горі разом все життя. Подружжя виховало двох доньок Марію і Катерину.
Справжній патріот повинен мати активну життєву позицію, своїми справами та способом життя сприяти якісним змінам ситуації в країні на краще. Андрій навесні 2014 року пішов добровольцем і став на захист Батьківщини у складі 1 Батальйону ТРО “Волинь”.
Кожен військовий для ведення бойових завдань і для кращої комунікації обирати для себе позивний. “Док” – саме такий позивний використав.
Був бойовим медиком в населених пунктах де проходять бойові дії Дебальцево і Ольховатці. Відповідав за надання невідкладної медичної допомоги на місці поранення в умовах бойового середовища, а також за надання первинної допомоги під час евакуацію з місця поранення. Андрій надава пораненим бійцям невідкладну допомогу на лінії фронту. Рятував життя поранених воїнів під час бойових дій. Ризикував своїм життям, щоб врятувати побратимів. Виконував небезпечні завдання, які вимагали великої відданості своїй справі, навченості та професійних знань.
В 2016-2017 роках служив на посаді начальник медичної служби в Операції Об’єднаних Сил в Дубно. З початком Повномасштабного вторгнення повернувся до лав ЗСУ бойовим медиком в роту охорони.
Був добрим побратимом, уважним, готовим прийти на допомогу.
За свою службу був удостоєний таких нагород: Учасник АТО, Учасник Бойових Дій, Доброволець 2014, Президентська Відзнака.
30 травня 2024 року обірвалося життя нашого героя Андрій. Йому було 55 років. Із 2017 року мав проблеми із здоров’ям, отримав статус інваліда війни, а згодом ветерана. Помер від серцево-судинного захворювання.
Андрій Володимирович був чудовою людиною, якого завжди поважали і цінували. Він залишив у пам’яті своїх дітей багато світлих і теплих спогадів. Вічна та світла пам’ять герою!
Автор учитель історії Горохівського ліцею №1 ім. І. Я. Франка, консультант ЦПРПП Горохівської міської ради Надія Володимирівна Фищук
Редактор учитель української мови і літератури Горохівського ліцею №1 ім. І. Я. Франка Тетяна Віталіївна Кульган
Редактор головного зображення Сафонік Інна Ігорівна начальник відділу організаційної та кадрової роботи Горохівської міської ради
