9 грудня 1998 року у сім¢ї Самена і Валентини Зихорів народився син, якого назвали Ігорем. Родина проживала у мальовничому селі Волині – Печихвостах, населений пункт Горохівської територіальної громади, Луцького району. Батьки виховували п’ятеро дітей: Мар’янку, Віталія, Оленку, Ігоря, Андрія.
Виховання дітей — одне з найскладніших життєвих завдань, кропітка праця, яка вимагає багато зусиль. Батьки виховуючи своїх дітей піклувалися і підтримували їх. Ігор завжди цінував батьківську мудрість, підтримував міцні сімейні стосунки побудовані на любові, взаємопідтримці, відповідальності.
У дитинстві юрба дітей збиралася на подвір’ї. Веселий сміх, футбол і у центрі завжди Ігор – душа компанії. У футбол грав із своєю мамою і пишався, що вона його підтримує на футбольному полі.
Грав на музичному інструменті – трубі, як багато юнаків любив водити автомобіль, мав документи щоб полювати. Улюбленим видом спорту було плавання.
Завершивши навчання у Печихвостівському ліцеї поступив у Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, навчався на двох спеціальностях. Навчання закінчив у 2020 році отримав ступінь бакалавра за спеціальністю «Вчитель географії та природознавства. Організатор туристично-краєнавчої роботи» (навчався на стаціонарі), «Менеджмент» (заочна форма).
У студентські роки був чудовим організатором, мав багато друзів, займався громадською і волонтерською діяльністю. Неодноразово отримував підвищену стипендію. Писав реферати, дипломні, курсові роботи.
Допомагав завжди у домашньому господарстві. Любив землю. Посадив фруктовий сад, малину, трускавку. Займався бджолярством. Купив і доглядав 40 вуликів. Також був хорошим столяром.
В останню зустріч з матусею Валентиною допомагав у квітнику. До пізньої ночі обрізали троянди, спілкувалися і планували майбутнє. Життєрадісний, веселий, завжди усміхнений. Кава у нього була найароматнішою, а піца найсмачнішою. Пригадує мама.
Військову службу розпочав у 2021 році, за контрактом. Навчався у м. Старичах, Львівської області. Згодом був направлений до Одеси. Служив у військовій частині А1619 бригада 59, спеціальність старший телефоність-лінійний наглядач зв’язку взводу, зв’язку батальйону безпілотних систем військової частини.
Військові завдання виконував на всій лінії фронту.
Кривий Ріг, Чорнобаївка, Авдіївка, Херсон, Покровськ, Дніпропетровськ населені пункти, де виконував бойові завдання.
Під час повномасштабного вторгнення перебував 40 кілометрів від Криму.
На Півдні України у 2023 році відбулася дивовижна зустріч. Валентина Маціюк – волонтерка, людина яка має велике щире серце наповнене любові до ближнього і рідної землі, разом із Михайлом Сусем водієм вперше вирушили до Херсону. Машина із волинськими номерами зупинилася на в’їзді до міста, чекаючи на зустріч із капеланом Павлом. Погода була сонячна, гарна, тепла. Із протилежного боку вулиці швидкими кроками наближався юнак, усміхнений одягнений у шорти. Пригадує пані Валентина.
Я за два місяці побачив вперше машину із волинськими номерами. Йду вас обійняти.
Ми обмінялися номерами телефонів. Пригостила його солодощами, продуктами харчування.
Ця тепла зустріч, яка закарбувалася у пам’яті обох.
Ми спілкувалися постійно.
На Херсонський напрямок їздимо не часто, але завжди дзвонила до Ігоря про те що плануємо приїхати. Під час однієї з розмов він сказав що його перевели до Покровську.
Позитивний, щирий із щастям в очах. Герой, який міг змінити світ…
Позивний обрав для себе «Ахілес». Ахіллес у античній міфології син царя Пелея та морської богині Фетіди, внук Еака, герой Троянської війни, вражає своєю міцністю, величчю і людяністю, що зробило його одним з найвидатніших героїв у грецькій міфології. Ігор мав таку ж велику силу духу і вирізнявся непохитністю.
31 серпня 2024 року загинув під час виконання обов’язків військової служби, завдань пов’язаних із захистом Вітчизни поблизу населеного пункту Покровськ Донецької області. Цього дня перебував на завдані у готелі «Дружба». Відбувався ракетний удар по об’єкті. Внаслідок, якого відбулося руйнування будівлі.
Російські війська в ніч на суботу, 31 серпня, випустили по місту Покровськ Донецької області чотири ракети С-300, з них дві атакували промисловий та інфраструктурний обʼєкти, інформує Покровська міська військова адміністрація.
“Інша ракета влучила в готель “Дружба”, який рік тому обстріляли росіяни. З серпня минулого року він не працює та не приймає відвідувачів”, – йдеться в повідомленні.
До військових завдань ставився дуже відповідально. Про те що робив розповідав неохоче. Рідні пригадують випадок весною 2022 року, завдяки хоробрості і відданості Ігоря було врятовано техніку під час обстрілу.
Чудова людина, якої вже немає… – розповідає побратим Максим.
Війна — страшна, бо залишає після себе не лише зруйновані і спалені села та міста. Ця лиха сила приносить із собою багато горя та страждань, завжди бере у людства найбільшу ціну. Життя Ігоря обірвалося на одному з найнебезпечніших напрямків фронту, де точилися важкі бої, де не вщухають ворожі обстріли, де земля просякнута кров’ю цвіту нації.
Пам’ятаємо про тебе, як про людину міцну духом і нескорену, людину, котра віддала своє життя заради нашого мирного майбутнього у вільній та незалежній Україні!
Спочивай з миром! Герої не вмирають! Вони назавжди в наших серцях!
Автор учитель історії Горохівського ліцею №1 ім. І. Я. Франка, консультант ЦПРПП Горохівської міської ради Надія Володимирівна Фищук
Редактор учитель української мови і літератури Горохівського ліцею №1 ім. І. Я. Франка Тетяна Віталіївна Кульган
Редактор головного зображення Сафонік Інна Ігорівна начальник відділу організаційної та кадрової роботи Горохівської міської ради
