У сім’ї Зої Михайлівни і Дмитра Васильовича 19 грудня 1995 року народився син, якого назвали Миколою. Наш герой з раннього дитинства знав, що таке військова справа, адже тато був прапорщиком. Сім’я була змушена часто переїжджати через військову службу голови сім’ї. Микола був єдиним сином, єдиної надією і опорою батьків. Добрий, щирий, ніколи не ображав і сам довго образи за спиною не носив. Завжди приходив на допомогу чи то друзям, чи односельчанам, просто знайомим.
Улюбленою стравою були деруни зі сметаною. Дуже любив котів і собак.
У дитинстві займався різними видами спорту. У період, коли сім¢я жила на Закарпатті, відвідував секцію карате, а у м. Горохові ходив на бокс до тренера Набіжана Артикова.
У 1-2 класах навчався на Закарпатті, згодом закінчив початкову школу у с. Холонів Волинської області, базову середню освіту здобув у Мирківській гімназії. Вступив у Локачинську філію Оваднівського професійного ліцею, де здобував освіту за спеціальністю «Водій-тракторист».
Працював різноробочим, виїжджав за кордон на сезонні роботи.
2 травня 2024 року був призваний на військову службу. Для проходження військового навчання направлений на полігон поблизу м. Золочева. Здобув навички стрільця-санітара.
Позивний: Пепсі.
Після проходження навчання був направлений на Схід, територію Харківщини. Виходячи на бойові позиції, старався заспокоїти рідних, щоб вони не хвилювалися. Виконуючи накази, пов’язані із захистом суверенітету, проявляв мужність, героїзм та самопожертву.
Мав контузію внаслідок впливу вибухової хвилі. Перебував на лікуванні.
У жовтні 2024 року був направлений у Запорізьку область. Виконував бойові завдання поблизу села Новоданилівка.
9 листопада 2024 року разом із побратимами вийшли на чергування. Цього дня окупанти завдали 452 удари по 14 населених пунктах Запорізької області. Війська рф здійснили 13 авіаційних ударів по Таврійському, Білогір’ю, Новодарівці, Новоданилівці, Малій Токмачці та Темирівці. 239 БпЛА різної модифікації атакували Приморське, Лобкове, Гуляйполе, Щербаки, Новоандріївку, Новоданилівку, Роботине, Малу Токмачку, Білогір’я та Ольгівське. 7 обстрілів із РСЗВ завдано по території Білогір’я, Роботиного, Новоданилівки, Новоандріївки та Ольгівського. 193 артилерійські удари прийшлися по Лобковому, Гуляйполю, Щербаках, Новоандріївці, Новоданилівці, Малій Токмачці, Білогір’ю, Роботиному, Малих Щербаках та Ольгівському. Надійшло 23 повідомлення про руйнування житлових будинків та об’єктів інфраструктури. Таку статистику надають у Щоденнику війни, на сайті МИГ. Надзвичайно складна і небезпечна видалася доба на цих територіях. Вийшовши на чергування, група зв’язалася із командуванням об 11.15 годині, але вже через 15 хвилин зв’язок було втрачено.
12 листопада із частини зателефонували до батьків зі звісткою, яка давала рідним надію, повідомили про те, що їхній син Зуб Микола Дмитрович пропав безвісти. Надія в серці жила до 20 листопада. Підвечір приїхали уповноважені, які сповістили гірку новину – з БпЛА в районі південо-західної околиці насаленого пункту Новоданилівка Запорізької області відбувся вкид, внаслідок якого їх син загинув.
На календарі було 24 листопада 2024 року. Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом торкнувся родини. Мама чекала дзвінка від сина, адже це був день її народження, але сьогодні вона, ридаючи і з невимовним болем, проводжала єдиного сина в останню дорогу від рідного дому.
28 років назавжди.
Слава і шана Герою. Вічна пам’ять!
Автор учитель історії Горохівського ліцею №1 ім. І. Я. Франка, консультант ЦПРПП Горохівської міської ради Надія Володимирівна Фищук
Редактор учитель української мови і літератури Горохівського ліцею №1 ім. І. Я. Франка Тетяна Віталіївна Кульган
Редактор головного зображення Сафонік Інна Ігорівна начальник відділу організаційної та кадрової роботи Горохівської міської ради