Скоропляс Віктор Васильович народився 1 квітня 1983 року село Великі Бережці Кременецького району Тернопільської області. Закінчив місцеву школу, навчання продовжив у коледжі. В юнацтві був активним, завжди готовим діяти. Він постійно шукав можливості для розвитку, пропонував нові ідеї, мав бажання допомагати іншим. Брав участь у шкільних заходах, проєктах та ініціативах, демонструючи лідерські якості і відповідальність. Він завжди був готовий приймати виклики, вирішувати проблеми та допомагати іншим досягати успіху.
Любов – це неймовірне почуття, яке змушує людину літати, це джерело натхнення, радості, енергії, стимул жити та творити, створювати і вдосконалюватися. Це почуття об’єднало долі Ірини і Віктора 2007 року. У подружжя народилося двоє дітей. 2009 року – син Орест, 2014 року – донька Катерина. Батьки, виховуючи дітей, наповняли їхні серця добром, теплотою, щирістю, повагою. Прагнули, щоб їхні діти виросли щасливими, успішними та впевненими в собі.
Навесні 2014 року розпочалася Антитерористична операція на сході України – комплекс військових та спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, спрямований на протидію діяльності незаконних російських та проросійських збройних формувань у війні на сході України. Сама операція тривала з 28 квітня 2014 року до 30 квітня 2018. Після АТО на сході України була введена операція Об’єднаних сил (ООС).
На Волинь сім’я переїхала у 2013 році, а вже в березні 2014 року чоловіка мобілізували до війська. Служив Віктор у новоствореній 44-й окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Данила Апостола. Формування 44 окремої артилерійської бригади було проведено, починаючи з вересня 2014 року, на базі військового полігону Міжнародного центру миротворчості та безпеки (м. Яворів Львівської області, в/ч А4150) та 184-го навчального центру (с. Старичі Львівської області, в/ч А2615). Місце дислокації – м. Тернопіль. Бригада належить до оперативного командування «Захід».
Спершу був солдатом, а пізніше пройшов спеціальне навчання в Академії сухопутних військ у Львові і став офіцером. Отримав звання «Молодший лейтенант».
Свої обов’язки виконував сумлінно і відповідально. Командував військовими підрозділами, забезпечував бойову готовність та безпеку своїх підлеглих, вів бойові операції, планував військові дії та виконував накази вищого командування. Також відповідав за навчання та підготовку військовослужбовців, дотримання військової дисципліни та виконання військових стандартів. Завжди був людиною щирою, чесною, готовим допомогти.
Віктор Васильович пройшов всі гарячі точки АТО та ООС у складі 44 бригади на різних посадах, але основним для нього було збереження особового складу. Від завжди дбав про хлопців, з якими служив. У лютому 2022 році він став на захист України вже у складі 105-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Бригаду територіальної оборони було створено 27 червня 2018 року в Тернопільській області, вона є важливою ланкою в системі територіальної оборони України.
Під час військової служби отримав велику кількість поранень, одне з найважчих в червні 2023 року. Завдання виконував по всій лінії фронту. Був професіоналом своєї справи, відстежував нововведення до правил стрільби й курсу підготовки, стежив за процесом оновлення військової техніки та засобів зв’язку, пильно вивчав досвід іноземних держав.
Володів математичними навичками для розрахунків траєкторії артилерійського обладнання. Під час виконання бойових завдань безперервно оцінював ситуацію, мав миттєву реакцію на зміну обстановки, контролював якості підготовки особового складу. Рішення щодо тактики бою приймав оперативно, зважено, грамотно, адже від цього залежала точність виконання бойового завдання й життя військовослужбовців. Цінував кожного бійця.
Восени 2023 року був призначений заступником командира батальйону, отримав звання «Майор».
Загинув військовий 18 січня 2024 року поблизу села Новодарівка Запорізької області, внаслідок скиду боєприпасів з дрона. Протягом 18 січня, російські військові атакували 20 населених пунктів Запорізької області. Загалом армія рф завдала 85 ударів по містах та селах Запорізької області:
- вісім авіаційних снарядів застосувала по Оріхову та Роботиному;
- п’ять разів застосувала РСЗВ по Малій Токмачці, Роботиному й Новоіванівці;
- 16 безпілотниками атакувала Гуляйполе, Залізничне, Новодарівку, Червоне, Малинівку, Левадне, Роботине та Гірке;
- 56 разів з артилерії обстріляла Новоандріївку, Новоданилівку, Білогір’я, Щербаки, Темирівку, Степногірськ, Степове, П’ятихатки, Лобкове та інші міста та села на лінії вогню.
«Мій чоловік бойовий офіцер, який віддав 10 років свого життя боротьбі з ворогом, за мир на нашій землі, за кожного з нас. Я пишаюся своїм чоловіком. Для нас він Герой. Йому було 40 років… Він мав ще жити і жити, радіти життю, ростити дітей. Наша маленька донечка бачила тата лише кілька разів у відпустці та у відеорозмовах», – зазначає дружина загиблого Ірина.
Віктор Васильович був відданим присязі, мужнім на полі бою, він став прикладом вірності і самопожертви, символом справжнього українського патріотизму.
Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях.
Нагороди Скоропляса Віктора Васильовича
Нагрудний знак «Знак пошани»
Медаль «За взірцевість у військовій службі ІІ ступеня»
Медаль «За взірцевість у військовій службі ІІІ ступеня»
Медаль «За досягнення у військовій службі ІІ ступеня»
Нагрудний знак «За зразкову службу»
Медаль «За оборону Маріуполя»
Медаль «Честь, відвага, доблесть»
Нагрудний знак від Регіонального управління сил територіальної оборони «Захід»
Відзнака «Служу українському народу»
Медаль «За вірну службу ІІІ ступення»
Почесна відзнака 44 артилерійської бригади».
Автор учитель історії Горохівського ліцею №1 ім. І. Я. Франка, консультант ЦПРПП Горохівської міської ради Надія Володимирівна Фищук
Редактор учитель української мови і літератури Горохівського ліцею №1 ім. І. Я. Франка Тетяна Віталіївна Кульган
Редактор головного зображення Сафонік Інна Ігорівна начальник відділу організаційної та кадрової роботи Горохівської міської ради
