5 липня 1987 року у сім¢ї Володимира Федоровича і Тамари Петрівни народився син, якого назвали Іваном. Єдиний довгоочікуваний син. Батьки завжди навчали Івана розрізняти добро і зло, бути чесним, справедливим та милосердним.
Мама працювала вчителем біології у с. Рачин, батько був електриком у колгоспі с. Озерці.
Син завжди був опорою для батьків. Вони пригадують, що одного разу Іван хотів допомогти просапати ділянку з буряками, адже мама і тато працювали. Вернувшись додому з роботи, батьки не оцінили допомогу сина, бо грядка з буряками була надто проріджена. Але малий Іван знав, напевно, якийсь секрет, бо восени врожай був великий.
У дитинстві був спокійним, тихим, любив спілкуватися як з дорослими, так і з однолітками, грати футбол, баскетбол.
Прислуговував у місцевому храмі Різдва Пресвятої Богородиці. Мав намір стати священиком.
Іван навчався у Рачинській загальноосвітній школі І-ІІ ступеня, вчився на відмінно. У 10-11 класі навчався в Озерцівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня, класним керівником була Крупнік Майя Ростиславівна.
2005 року розпочав навчання у Луцькому біотехнічному інституті за спеціальністю «Біомедичні апарати». Завершивши навчання, з 2010 року працював на підприємстві «kromberg & schubert».
2012 року розпочав трудову діяльність у Горохівській лікарні інженером-метрологом, також працював у районній поліклініці. До обов’язків завжди ставився відповідально, міг відновити діяльність будь-якого апарату, мав умілі руки.
З дружиною Іриною познайомився у старших класах на танцях. Юнацька любов розгорілася у студентські роки, коли обоє навчалися в Луцьку. Ірина була студенткою Волинського національного університету імені Лесі Українки. Зараз працює вчителем біології в Озерцівському ліцеї.
У 2011році Іван та Ірина одружилися. 30 січня 2013 року народився син Дмитро.
Сімейні велосипедні прогулянки були улюбленою справою сина і батька. Завжди ходили до лісу по гриби. З повними кошиками опеньків або маслят, втомлені, але задоволені, вибиралися на галявину і смажили сало на вогнищі.
17 липня 2024 року Івана Фліса мобілізували до Збройних Сил України. Був зарахований до військової частини А5001 стрільцем-санітаром. Військову підготовку проходив на Рівненському полігоні протягом трьох місяців. Це був важливий етап для формування боєздатності новопризваного солдата. Вивчав основи тактики ведення бою в різних умовах, відпрацьовував навички пересування на полі бою, дії в складі бойових груп. Навчання продовжив у Франції, де увага приділялася вивченню будови та принципів роботи стрілецької зброї, практичній стрільбі з різних її видів, надання першої медичної допомоги в бойових умовах.
У листопаді 2024 року разом із побратимами заступив на чергування по обороні Покровського напрямку Донецької області – однієї з найгарячіших точок на карті бойових дій в Україні. Місто розташоване неподалік лінії фронту, тому тут постійно тривають обстріли та бої. Через близькість до фронту місто зазнає постійних обстрілів, що призводить до руйнування інфраструктури та житлових будинків. За 2024 рік місто Покровськ Донецької області стало прифронтовим. З міста скасували потяги, вимкнули газ, немає води, світла. Евакуювали всіх дітей, вивезли музейні цінності. Українські військові продовжують утримувати оборону Покровська, незважаючи на постійні атаки противника. Серед відважних захисників був і Іван Володимирович Фліс.
У розмовах з дружиною не розповідав про ситуацію на фронті, не хотів, щоб рідні переживали. Одного разу тільки сумно сказав:
- Іра, тут дуже страшно.
Вертаючись потягом додому, в грудні 2024 року у місті Львові потрапив до лікарні святого Луки з діагнозом гострий панкреатит. Лікарі намагалися врятувати життя Івана Володимировича, було проведено ряд реанімаційних заходів, але 19 січня 2025 року він помер.
Не стало люблячого батька, який поспішав до сина Дмитра на день народження, не стало єдиного сина, дружина втратила опору…
Віддати останню шану захиснику прийшли рідні, односельчани, люди, з якими був знайомий, працював. Громада висловлювала співчуття і розділяла біль скорботи рідних.
22 січня 2024 року відбувся чин похорону у селі Рачин Волинської області.
Автор учитель історії Горохівського ліцею №1 ім. І. Я. Франка, консультант ЦПРПП Горохівської міської ради Надія Володимирівна Фищук
Редактор учитель української мови і літератури Горохівського ліцею №1 ім. І. Я. Франка Тетяна Віталіївна Кульган
Редактор головного зображення Сафонік Інна Ігорівна начальник відділу організаційної та кадрової роботи Горохівської міської ради
