Іван – це не просто людина, це не просто громадянин нашої країни, це
хоробрий воїн, який боронив нашу країну від окупанта.
Народився Веремчук Іван Вікторович 29 серпня 1992 року в селі Лемешів,
Горохівського району, Волинської області. Закінчив місцеву Лемешівську
загальноосвітню школу I-II ступеня в 2008 році. Після закінчення школи
вступив у Берестечківське професійне технічне училище № 27. Здобував
професію тракториста.
Іван Веремчук був мобілізований на військову службу 26 червня 2023
року. Військову присягу прийняв 23 червня 2023 року. Проходив службу у
військовій частині А 4030 на посаді сапера. Від початку мобілізації був водієм
по перевезенню автомобільним транспортом. Закінчив 10-денний курс
загальної військової підготовки у військовій частині ТО 500. Проходив службу
на Харківщині. Планував створити сім’ю, проживав із дівчиною у селі
Малинівка Чугуївського району Харківської області.
Був двічі поранений. Загинув 4 липня 2024 року у селі Бочкове
Харківської області при виконанні службового обов’язку.
Поховали Івана Веремчука 11 липня 2024 року в рідному селі Лемешів.
Спогади про воїна
Іван був спокійним, щирим, добрим, привітним хлопчиком. Я пам’ятаю
його щире обличчя, задумливий погляд, допитливі очі. Товариський, любив
своїх однокласників, завжди слухав вчителів. Іван був готовий допомогти
завжди і в будь – якій ситуації. Щиро і з повною віддачею працював по
господарству вдома, щира сільська дитина. Виріс мужнім воїном і патріотом.
М. В. Ничипорук, перша вчителька.
Словами не можна передати весь біль і печаль. Іван був щирим, добрим,
спокійним учнем. Мав багато друзів. Завжди охоче приймав участь у всіх
справах класу. Таким світлим, мудрим і працьовитим залишався і в дорослому
житті. Не можна знайти слів, бо їх немає, які б могли втішити родину. Хоч Іван
пішов у засвіти дуже молодий, проте залишив після себе гарний слід. Міг би ще
жити і жити. Ще стільки залишилось нереалізованих планів… Світла пам’ять
Герою!
С. І. Сулімовська, класний керівник.
У боях за Україну загинув наш однокласник Веремчук Іван. Ця страшна
звістка важко поранила наші серця. В пам’яті оживають шкільні моменти: як
всі разом були у директора, списували один в одного, брали участь у
спортивних змаганнях, весело загрібали листя у саду, грали у футбол, раділи
миттям шкільних років… Без сумніву, всі, хто знав Іван, запам’ятають його тим
світлим, щирим, добрим хлопцем. Він завжди приходив на допомогу, з шаною
відносився до людей, любив життя і мав мрії… У нього було багато друзів.
Мені здається, що він навіть не вмів ображатися, бо сам ніколи нікого не
ображав.
Нажаль, словами важко загоїти в серці болючу рану втрати, адже смерть –
велике випробування.
Кажуть, що у кожної епохи свої герої. Іван став Героєм нашого часу. На
превеликий жаль, він загинув, захищаючи нашу Україну, захищаючи кожного з
нас.
Тетяна Сулімовська, однокласниця.
Пошуковою інформацією займалися : Ящук Світлана Миколаївна, Криворучко
Інна Василівна, Лозін Маргарита Володимирівна.
Редактор головного зображення Сафонік Інна Ігорівна начальник відділу організаційної та кадрової роботи Горохівської міської ради
