Народився 28 серпня 1996 року у селі Підбереззя Горохівського району
У березні 2022 року, на початку широкомасштабної війни, село сколихнула жахлива новина. Під час ракетної атаки на Луцьке військове летовище загинули воїни ЗСУ. Серед убитих був наш односельчанин – Роман Ковалишин. Йому довелося стати однією з перших жертв цієї війни. Як повідомив Луцький міський голова Ігор Поліщук, під час другого обстрілу, перший відбувся першого ж дня війни – 24 лютого, 11 березня військовий аеродром вщент був знищений. Четверо військових загинуло, шестеро поранено[1]. Серед загиблих – солдат зенітно – артилерійського взводу охорони Роман Ковалишин.
Пізніше Генштаб ЗСУ повідомив, що у Луцьку, Дніпрі та Івано-Франківську російськими бомбардувальниками Ту-95 були застосовані крилаті ракети . До ракетного удару залучались щонайменше 6 літаків, а загалом вони запустили 10 крилатих ракет. Чотири з них було випущено по Луцьку[1]. Роман у цей час ніс свою службу на території летовища .
У ці скорботні дні вся Горохівська територіальна громада глибоко сумувала та співчувала родині Романа у безмежному горі – втрати рідної людини. Люди , стаючи на коліна перед траурним кортежем, схиляли голови , віддаючи останню шану захиснику України.
Народився Роман 28.06.1995 у с. Підбереззі. У цьому ж селі закінчив 11 класів. , потім продовжив навчання у СПТУ м. Берестечка . Вивчився на тракториста. Проходив строкову службу в ЗСУ протягом 10.10.2013-25.08.2016 . Під час Майдану Гідності виступав проти «майданівців», оскільки на той час служив у Президентському полку Національної гвардії . Тому й довелося захищати інтереси чинної тоді влади на чолі з Президентом Януковичем . Хоча ще тоді, 20 річним, розумів , що правда за протестувальниками .
Після початку бойових дій Роман залишався у складі Національної гвардії протягом року. Під час проходження служби впродовж трьох місяців взимку 2015 року перебував у зоні АТО. Ковалишин виконував завдання у районі проведення АТО на території Донецької області біля Донецька, Артемівська, Широкіного. Демобілізувався в травні 2015 року.
Роман виріс у патріотичній родині, де любов до Батьківщини – не просто слова. Його бабуся, Ганна Степанівна, була зв’язковою в УПА, батько , Степан Володимирович, теж мужньо захищав незалежність і територіальну цілісність України в зоні бойових дій АТО, починаючи з січня 2015 року, помер під час відпустки у 2019 році.
Зі слів класного керівника Павлюк Галини Михайлівни: «За період навчання у Підберезівській загальноосвітній школі хлопець показавав себе дисциплінованим, вихованим, товариським учнем. Він ніколи не бажав особливої уваги до себе , бо був скромним. Водночас користувався авторитетом серед однокласників. Це був високий, вродливий хлопець спортивної статури. Він неодноразово брав участь у спортивних змаганнях».[3]
До війни Роман одружився, разом з дружиною Катериною виховували донечку Настуню.
Коли розпочалася повномасштабна війна, то уже на другий день війни, 25 лютого, був мобілізований, щоби стати на захист незалежності, свободи та територіальної цілісності нашої держави.
Усім селом ховали героя – молодого , вродливого 26 – річного чоловіка. Біля труни стояла згорьована мати, яка кількома роками раніше уже поховала свого чоловіка, батька Романа, якого теж забрала ця війна. Молода дружина стала вдовою .Не розуміючи ,що відбувається ,тулячись до матері , інтуїтивно відчуваючи, що віднині це її єдина захисниця , стояла, схиливши голівку, його маленька трирічна донечка.
Поховали Романа 12 березня 2022року у селі Підбереззі.
Указом Президента України № 224 від 09 квітня 2022 р. за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдат Ковалишин Роман Степанович посмертно нагороджений медаллю «Захисник Вітчизни» [4].
Роман навіки залишився 26 річним, 28 серпня йому мало б виповнитися 27 літ…
Жодними словами не втамувати пекучий біль та не загоїти рани в душі рідних загиблих героїв. Світла пам’ять про подвиг героїв, які віддали своє життя за те, щоб Україна була вільною і незалежною, єдиною, назавжди залишаться в наших серцях.
Автор заступник директора з виховної роботи Шевчик Валентина Петрівна
Редактор учитель української мови Кунчик Тетяна Степанівна
Редактор головного зображення Сафонік Інна Ігорівна начальник відділу організаційної та кадрової роботи Горохівської міської ради
Список використаних джерел:
1. Ворожий авіаудар по Луцьку – що відомо про стан поранених. URL: https://gazeta.ua/articles/np/_vorozhij-aviaudar-po-lucku-scho-vidomo-pro-stan-poranenih/1075125 (дата використання: 21.05 2023)
2. Дідик О.І. За перемогу над російськими загарбниками українці віддають найдорожче – життя. Горохівський вісник. 2022. 16 березн. (№ 16). С.2.
3. Спогади класного керівника Павлюк Г.М.
4.Указ Президента України про нагородження медаллю «Захисник України» від 09.04 2022 № 224\22
URL:https://www.president.gov.ua/documents/2242022-42061(дата використання: 21.05.23)
