Його серце билося в унісон з Україною. Він був сином рідної землі, вірним товаришем, мужнім воїном. Василь Бідула – ім’я, що назавжди закарбувалося в пам’яті тих, хто знав його особисто, і тих, хто дізнався про нього після…
Народився Василь Григорович Бідула 1 квітня 1990 року в мальовничому селі Жуків на Тернопільщині. Батьки — Григорій Іванович та Марія Михайлівна — прищепили своїм дітям любов до праці, взаємопідтримку й гідність.
Василь зростав у багатодітній родині, де панувала згуртованість та міцні родинні зв’язки. У нього було дві старші сестри — Ганна та Любов, молодший брат Михайло та наймолодша зведена сестра Наталія. На жаль, сестра Любов відійшла у вічність ще в молодому віці, а батько Василя — Григорій Іванович — помер у 2011 році. Попри життєві випробування, родина завжди залишалася дружною. Василь був старшим братом для Михайла та захисником для Наталії і завжди допомагав мамі, Марії Михайлівні, яка виховувала дітей у любові та повазі до людей.
У 2007 році Василь закінчив Жуківську загальноосвітню школу. Уже в 2008–2009 роках проходив строкову службу у внутрішніх військах України. А з 2011 року оселився на постійне місце проживання в місті Горохів Волинської області.
2013–2014 роки стали роками його громадянського пробудження. Василь був активним учасником Революції Гідності, стояв на Майдані з твердою вірою в справедливість і майбутнє для України.
Коли на Сході розгорілася війна, Василь без вагань став добровольцем. Служив у складі бригади «Волинь», воював на Дебальцівському напрямку в 2014–2015 роках як снайпер (згадує матір). Побратими згадують його як хороброго воїна, надійного друга, людину, якій можна було довірити спину.
Після повернення додому працював на хлібзаводі, трактористом, водієм, їздив на заробітки до Польщі. Любив спорт — був активним гравцем футбольного клубу «Підбереззя».
Та 28 травня 2017 року життя Василя трагічно обірвалося в автокатастрофі біля села Довгів. Йому було лише 27…
Сім’я згадує його як світлу людину: доброго, життєрадісного, завжди усміхненого й готового допомогти. Друзі пам’ятають його як вірного товариша. А Україна — як свого сина й захисника.
Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях, у нашій вдячній пам’яті, в нашій боротьбі.
Слава Україні! Героям слава!
Інформацію підготувала Бояркевич А.В.
Редактор головного зображення Сафонік Інна Ігорівна начальник відділу організаційної та кадрової роботи Горохівської міської ради