Пелюстки яблуневого цвіту все сипляться і сипляться, встеляючи дорогу у Вічне життя. Його поховали під яблуневу заметіль. Так розпорядилось Небо, бо він дуже любив ту пору, коли яблуні цвітуть.
Не встиг одружитися, народити діток . Але встиг багато років віддати захисту рідної землі. Коли на країну посунула чорна хмара, пішов боронити неньку-Україну, свою родину. У 35 віддав своє життя, щоб інші могли спокійно народжувати, жити, трудитись.
Кислюк Андрій Васильович народився 20.03.1988р. в с.Підбереззі, Горохівського р-ну, Волинської області в сім’ї колгоспників Ольги та Василя Кислюків. Був п’ятою, найменшою дитиною. Тому завжди оточений великою увагою й любов’ю батьків і старших братиків і сестричок, через що ріс добрим, щирим, спокійним. В 1995-2004 рр. навчався в Підбрезівській середній школі. Після закінчення 9 класу, продовжив навчання з 2004-2007рр. в Берестечківському ПТУ, здобуваючи професії тракториста.
На строкову службу був призваний 31.10.2007 у військову частину А 3990. Після звільнення 19 жовтня 2009 року з військової служби працював на землі, допомагав батькам по-господарству, допомагав односельчанам. Він не міг відмовити, коли хтось просив про допомогу.
У числі перших мобілізованих 14 серпня 2014 року пішов боронити від ворога незалежність і територіальну цілісність нашої держави. Протягом 2-х місяців проходив військовий вишкіл на полігоні м. Яворова Львівської області. По закінченню навчання для проходження подальшої військової служби був відправлений у м. Білу Церкву і зарахований до складу 72 окремої механізованої бригади на посаду «навідник БТР». Виконував бойові завдання в Донецькій області (с. Новотроїцьке Волноваського району).
За місяць до звільнення 24 серпня 2015 року був нагороджений медаллю «За оборону рідної держави». Це недержавна загальноукраїнська відзнака з особливим статусом, започаткована з метою сприяння становлення поваги суспільства до захисників Вітчизни. Медаллю нагороджуються за мужність, самовідданість та зразкове виконання обов’язку. Девіз медалі –«Вітчизна понад усе».
У вересні 2015 року був звільнений у запас. Працював на деревообробному комбінаті в м. Луцьку.
Коли Україна опинилася у вогні підступної й лютої російської війни, Андрій, разом зі своїм братом Василем, з перших днів став на захист рідної землі у героїчних рядах військовослужбовців 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Він брав участь у найгарячіших місцях, найзапекліших боях із рашистами. Разом зі своїми побратимами з 14 бригади взимку 2022 року воював на Київщині, потім тримав оборону біля Гуляйполя Запорізької області. Улітку 2022 року звільняли Херсонську область, ненадовго бригаду перекинули у Миколаївську область. У жовтні дали відпустку додому, щоб перепочив і побачив рідних. А вже починаючи з осені 2022 року, Андрій разом з іншими воїнами 14 бригади воював на Харківщині.
Вранці, 13 травня 2023 року, позиції 6 роти 2 механізованого батальйону, які виконували бойові завдання в с. Лиман Перший Куп’янського району на Харківщині, рашисти “накрили” артилерійським вогнем. Андрій отримав осколкові поранення, які були несумісні з життям. Душа Героя поринула у Небесне військо. Попереду траурної процесії односельчани Андрія: діти, молодь, старші жителі несли 30 – метрове синьо – блакитне полотнище .
Незадовго до смерті Андрій був нагороджений ще однією нагородою – Вищою відзнакою «За заслуги» ВГО «Звитяга» – Спілка ветеранів та працівників силових структур.
8 вересня 2023 року Горохівський міський голова Віктор Годик вручив державні нагороди родинам військових , які загинули на війні. Цього дня батькові Андрія , Василю Пилиповичу, було вручено нагороду його сина – Почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест». Ще одну нагороду воїна Кислюка Андрія – орден « За мужність» ІІІ ступеня, отримав батько 31 січня 2025 року.
Герої не вмирають!
“Відплата московським вбивцям, терористам, злочинцям буде безпощадною”- сказав брат Василь.
Список використаних джерел:
1.Дідик О.І. Військо небесне прийняло ще одного героя – Андрія Кислюка з Підбереззя. Горохівський вісник. 2023. 24 травн. (№ 24). С.4.
2.Спогади рідних, однокласників.
Автор шкільний бібліотекар Новосад Майя Андріївна
Редактор учитель української мови і літератури Підберезівського ліцею Кунчик Тетяна Степанівна
СПОГАДИ ПРО АНДРІЯ КИСЛЮКА
Спогади взяті від однокласників та родини Андрія Кислюка
Брат Василь, 1979 року народження
” Андрій був спокійний, доброзичливий, ввічливий. Ніколи не залишав своїх друзів та побратимів у біді.
Тато Василь, 1947 року народження
“Мій син для мене Герой. Він був розумний, добрий, з люблячим серцем, завжди всім допомагав. Любив свою Батьківщину.2
Сестра Світлана, 1982 року народження
“був завжди чуйним, слухняним, розумним, допомагав у всіх справах та в усіх ситуаціях”
Сестра Люда, 1980 року народження
Завжди всіх поважав, поступався в громадському транспорті всім людям похилого віку. Він був дуже-дуже добрим та спокійним. Андрійко став для нас Героєм України, ми будемо його завжди пам’ятати, що був у нас такий брат, який нас і свою неньку- Україну оберігав та захищав.
Спогади однокласників:
Допис з Фейсбуку однокласниці Вікторії (Дручок) Каратай, 1988 року народження: «Ти був тихим, спокійним, добрим, інколи навіть занадто добрим… Але найбільше я пам’ятаю твій вірусний сміх. Андрію ми пишаємось тобою, спи спокійно».
Однокласниця Юля Огаркова, 1988 року народження в дописі під постом у Фейсбуці написала : « Ти був совісним, добрим, спокійним. Але сміливішим і мужнішим за багатьох з нас, бо стільки років захищав Україну! Дякуємо тобі за захист, дорогий однокласнику. Ти ніколи не любив особливої уваги до себе, бо був надто скромним, але ми маємо про тебе розказувати, писати вірші, дякувати тобі і пам’ятаю. Як доживемо, зустрінемося після Перемоги з однокласниками, а тебе вже не буде з нами. Бо ти своє життя поклав за те, щоб ми мали цю змогу зустрітись. Як дочекаємо, будемо згадувати ті всі приколи з нашого класу, все, що ти чудив. Але, напевно, вже не будемо так голосно сміятися, як раніше. Спи спокійно. Ти був кращим з нас. Героям Слава!».
Спогади взяті Новосад Майєю Андріївною
Дата взяття спогадів травень 2023 року
Редактор головного зображення Сафонік Інна Ігорівна начальник відділу організаційної та кадрової роботи Горохівської міської ради
