Народився Ігор 12 грудня 1983 року в селі Підбереззя Горохівського району Волинської області. Родина була велика, із пʼятьох синів мами Ніни, Ігор був найменшим. Свою шкільну дорогу розпочав у Підберезівській загальноосвітній школі. У 2001 році закінчив школу і здобув атестат зрілості . Згодом продовжив навчання у Луцькому вищому професійному училищі №9, по закінченні якого здобув професію – електрозварник ручного зварювання.
З 2002 р. по 2003 р. був призваний на строкову службу , яку проходив у військовій частині А 1625, що знаходилась у Львівській області, Жовківському районі, м. Рава-Руська.
Трудову діяльність розпочав у виробничо-проектно-комерційному підприємстві “Тепло технологія” на посаді слюсаря-сантехніка . З 2005 р. продовжив працювати у ВАТ “Горохівське АТП-100764” на посаді електрогазозварювальника 5 розряду. У 2007 році працював охоронником супермаркету в магазині “Колібріс №5”. Не оминула Ігоря і доля заробітчанина. Неодноразово їздив у Польщу, працював різноробочим.
Був одружений, у сім’ї народилася донька. Він був дуже добрий, чудовий тато. Пишався своєю донечкою. І справжній патріот своєї Батьківщини.
В 2015 р. мобілізували у Збройні Сили України на підставі Указу Президента України “Про часткову мобілізацію”. Підписав контракт зі ЗСУ на проходження військової служби у в/ч А 1008 – 14 окремій механізованій бригаді імені Князя Романа Великого. Проходив підготовку на Рівненському полігоні
У лавах ЗСУ протягом 2015 -2016 рр. брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції м. Костянтинівка, с.Зайцеве, м. Авдіївка Донецької області . У складі в/ч польова пошта В 1611, стрілець- номер обслуги 2 аемдр.
Відповідно до тексту службової характеристики, Ігор зарекомендував себе з позитивної сторони, спроможний якісно виконувати поставлені завдання. За сумлінне виконання службових обов’язків, неодноразово отримував подяки та відзнаки командування.
Указом президента №411 від 26.09 2016 року солдата Кунчика Ігоря Анатолійовича, стрільця-номера обслуги 2 відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 2 аеромобільно-десантної роти 90 окремого аеромобільного батальйону імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова 81 окремої аеромобільної бригади військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період звільнений в запас.
У 2018 році Ігор вдруге укладає контракт строком на 6 місяців, вже як рядовий, старший водій 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини А 1186. А у жовтні продовжує його ще на один рік .
Приймає участь в операції об’єднаних сил, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. З 10.10.2021 р. у зв’язку із закінчення строку контракту звільнений в запас.
24 лютого відбувся черговий акт російської агресії — повномасштабне вторгнення, що змінило життя не тільки України, а й усього світу. Війна принесла українцям багато горя, жаху, непоправних втрат, проте на тлі страшних випробувань закріпилася жага Перемоги та віра в неї.
25 лютого 2022 року, Ігор знову, на підставі наказу Верховного ГК ЗСУ від 22.02.2022 р. №2 “Про призов резервістів”, призваний у Збройні Сили України в особливий період, військова професія – навідник.
Виконуючи бойове завдання з відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, внаслідок мінометного обстрілу в районі населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області отримав важке поранення голови. Наслідком якого було видалено ліве око. Був евакуйований для подальшого лікування до ОКЛМ м. Дніпро.
На підставі статей 31б, 75г, 12в графи ІІ Розкладу хвороб ТДВ Кунчика І.А. визнано непридатним до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морської піхоти, спец спорудах.
У серпні 2022 р. від важкого поранення, отриманого під час виконання бойового завдання помер старший брат – Олексій. Ця страшна звістка, ще більше підкосила здоров’я Ігоря. Після довготривалого лікування, Ігоря було направлено у військову частину А 1008 у м.Володимирі Волинському.
30 березня 2023 р. перестало битися серце військового. Його похоронено у рідному селі, поряд із могилою брата.
Кожного ранку ми прокидаємось з надією, що сьогодні все буде добре. Нарешті ми почуємо таку бажану новину, що стало спокійно і тихо на Сході нашої держави. Але, на жаль, із засобів масової інформації ми чуємо про нові постріли градів, які забирають знову молоді життя. Важка це праця захищати мир! Багато чоловіків знаходяться у лавах збройних сил України. Вони залишили свої домівки, щоб захищати Україну, її волю, її незалежність. Багато з них пішли на війну добровольцями, як Ігор. Їм болить те, що розривають на шматки нашу землю, і ми віримо, що вони відстоять цілісність нашої держави, її волю, золоті жита і мир. Нам є що захищати, нам є що берегти!
І про таких людей, які віддали своє життя, ми не маємо права забути.
Автор та редактор вчитель української мови і літератури Підберезівського ліцею Лариса Михайлівна Нечипорук.
Редактор головного зображення Сафонік Інна Ігорівна начальник відділу організаційної та кадрової роботи Горохівської міської ради
