Майбутній герой народився 16.05.1974р.в смт. Жвирка, Сокальського району Львівської області. З 1 по 3 класи навчався в селі Пірванче Горохівського району.
Згодом , навчання продовжив у Підберезівській школі I-III ступеня. За час навчання у школі зарекомендував себе спокійним, товариським, врівноваженим учнем. Реально оцінював власні можливості. Мав повагу та авторитет серед товаришів, підтримував дружні стосунки з багатьма учнями. Брав активну участь у громадському житті школи та класу.
Після закінчення школи продовжив навчання у Луцькому училищі культури. Вивчився на диригента оркестру.
У 1992 р. – строкова служба( м. Дніпро- внутрішні війська). Отримав звання старшого прапорщика. Свій трудовий шлях розпочав у військовій частині м. Дніпра на посаді директора Будинку культури. Потім працював в охоронній фірмі. За 20 років роботи зріс у кар’єрі до начальника служби безпеки.
У 1996 р. одружився з Оксаною Довгайчук. Виховував сина Дмитра, доньку Вікторію.
Свій бойовий шлях Руслан розпочав у 2014 р. Майже 2 роки перебував у зоні АТО. Проходив службу у 25 окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді ( 2-й парашутно –десантний батальйон, 6 – та парашутно – десантна рота) . Військова посада – командир бойової машини, військове звання – штаб –сержант.
Руслан був нашим односельчанином, патріотом своєї Батьківщини. Коли 24.02.2022 оголосили військовий стан, він пішов на війну. Військову службу проходив в/ч А1129.
Позивний – «Миролюб» отримав ще за часів служби в зоні АТО. Хтось із хлопців, гукаючи Руслана ( тоді часто називали просто по батькові ) , жартома чи випадково переставив склади у його по батькові «Любо-мирович» – «Миро-люб». А ще, Руслан дійсно був дуже миролюбивою людиною. Тому, побратими дали йому цей позивний.
19 березня загинув під час виконання бойового завдання в смт. Верхоторецьке, Ясинуватський (нині – Покровський) район, Донецької області. Попали під обстріл.
Місця поховання нема, так як тіло не повернули з бою.
13 березня 2024 року – начальником Новокодацького РТЦК дружині загиблого військового було вручено нагороду – орден « За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) Указом Президента України від 24 жовтня 2023 року, знак ордена номер 216789 .
Зі спогадів дружини Руслана, Оксани: «Руслан – чудова людина, пречудовий чоловік і друг, найкращий батько. Надійний, чесний, щирий, справедливий. Цінував сім’ю, навчав дітей всього доброго. Він любив життя, гордився тим, що українець. Він – наша гордість.
Мій Герою! Ми з нашими друзями та побратимами і їхніми родинами зробимо все, щоб пам’ять про тебе була з роду в рід… Мені за честь бути твоєю дружиною. Тримай небо над нами. Прохання всіх пам’ятати його подвиги, підтримувати наших мужніх військових і поширювати правду! Надто дорогу ціну заплатила Україна та моя рідна Волинь!»
Спогади про Філяса Руслана
Спогади сестри Сірої Людмили
Людина на яку можна було покластися . Завжди підтримає, порадить. Найкращий брат в світі. Був дуже гарним прикладом для своїх дітей.
Він наш герой, ми його любимо. Віримо, що все-таки повернеться до нас з перемогою.
«Герої не вмирають, коли їх чекаєш, вони повертаються навіть з того світу». Слава Героям!
Спогади однокласника Бондаря Олега Ярославовича
Руслан був дуже добрим, спокійним і врівноваженим хлопцем. Був цікавим співрозмовником . Усі найкращі риси притаманні для нашого захисника. Він завжди був чудовою людиною, а тепер навічно буде ще й Героєм. Хай спочиває там у небесному мирі, якого тут не судилося дочекатися. Низький уклін нашому захисникові!
Спогади записала Ярема Світлана Василівна
Дата взяття спогадів- травень 2023
Автор і редактор статті вчителька початкових класів Ярема Світлана Василівна
Редактор головного зображення Сафонік Інна Ігорівна начальник відділу організаційної та кадрової роботи Горохівської міської ради
Список використаних джерел:
1.Спогади дружини, сестри.
2.Довідки з військової частини.
3. Пост у Фейсбуці на сайті Новокодацького РТЦК
