Народився 1 липня 1968 року у селі Звиняче в сім’ї колгоспників. Був меншим сином. З дитинства товариський та працьовитий.
У перший клас пішов до Звиняченської середньої школи , мав багато друзів. Веселий, дотепний, щирий, добрий, спокійний Сашко був душею компанії. Любив грати у волейбол і футбол і постійно брав участь у спортивних змаганнях.
По закінченні у 1985році школи вступив у Луцьке професійне училище №11. Здобув професію токаря. Після закінчення навчання був призваний на строкову службу до армії.
Працював в колгоспі водієм, де і познайомився з майбутньою дружиною Іриною. Після одруження у пари народилося двоє синів. Дружина з посмішкою на обличчі, пригадує як Олександр турботливо дбав про неї, спільно прожиті 29 років промайнули дуже швидко, проте повага та взаєморозуміння були поруч з подружжям постійно.
Гороть Олександр після розформування колгоспу працював на сорто випробувальній дільниці водієм. З часом звільнився та займався домогосподарством. Знайомі завжди пригадують Олександра щирим та працелюбним, завжди готовим допомогти.
Не дивлячись на те, що менший син Євген воює в лавах Збройних Сил України, Олександр не відмовився від служби і 13 березня 2024 року мобілізований до лав Збройних сил України, проходив навчання на Рівненському полігоні.
2 квітня 2024 року трагічно помер, залишивши дома хвору рідну тітку-інваліда, якою опікувався, дружину і синів.
Чин поховання захисника України Горотя Олександра відбувся 4 квітня 2024 року у рідному селі Звиняче.
Добрий, чуйний друг, безвідмовний та відповідальний – так відгукуються про Олександра односельці та друзі. Він ніколи не скаржився на труднощі, не нарікав, був оптимістом.
Автори:
Анастасія Семенюк – заступник директора з виховної роботи Звиняченського ліцею.
Тетяна Швейгер – вчитель історії Звиняченського ліцею.
Редактор головного зображення Сафонік Інна Ігорівна начальник відділу організаційної та кадрової роботи Горохівської міської ради
