Щодня о 9 -й годині ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Одним з них є Грищук Сергій Володимирович. Народився наш захисник 30 липня 1972 року у хорошій сільській родині. Тато, Грищук Володимир Якимович (1947р.н) працював водієм на Міжколгоспному комбікормовому заводі. Мама, Грищук Єва Гнатівна (1952р.н) працювала у лабораторії того ж заводу. Сестра Грищук Ірина Володимирівна (1981р.н). Дитинство і юність пройшли у рідному селі, де навчався в Ощівській загальноосвітній школі. Як згадує колишній однокласник Сергія, Новосад Віталій Якович, юнак вчився добре, був хорошим і вірним другом, любив і вмів малювати, творити. Тому після закінчення школи вступив до ковельського ПТУ на майстра по обробці деревини, яке закінчив у 1991році. Шість років працював по спеціальності на Луцькому меблевому комбінаті.
Із 2007року по 2009рік у ТОВ «ПОДА -ВОЛИНЬ». З 2010року працював на Кромберг енд Шуберт Україна, де познайомився із майбутньою дружиною. У шлюбі з Грищук Світланою Олексіївною (1979р.н) виховували двох прекрасних донечок Дарину (2012р.н) та Мілану (2014р.н), які перейняли від тата любов до малювання, творчості. І сьогодні їхніми роботами всі захоплюються. Зі слів дружини Світлани, Сергій дуже любив дітей, вони були сенсом його життя. Завжди чекали його дзвінка, відпустки, хвилювалися за тата, гордилися, що їх тато став на захист нашої країни. Мама героя згадує про нього із очима повними сліз. Був дуже добрим і турботливим сином, ніколи нікого не ображав. Коли був вдома не дозволяв мамі працювати, виконував всю роботу сам. Додому завжди повертався з кишенями, повними цукерок для улюблених доньок.
У 2012 – 2014 рр. працював на підприємстві Волинь-зерно-продукт (ВІЛІЯ).
Деякий час воїн працював у нашій школі робітником по обслуговуванню приміщень. як згадує директорка нашої гімназії Притолюк Наталія Романівна, Сергій завжди був доброзичливий, відповідальний. Мав тонке почуття гумору, а ще дуже любив каву…
Дотепер в учительській стоїть красива поличка для класних журналів, яку зробив Сергій своїми золотими руками. Усі вчителі згадують його лише добрими і теплими словами.
Наступні декілька років працював у приватного підприємця, де займався улюбленою меблевою справою.
14 квітня 2023 року Сергій був призваний до лав ЗСУ, пішов захищати свою країну, свою сім’ю від ненависного ворога.
Служив солдатом навідником Національної Гвардії України, частина 3029, друга рота у м. Запоріжжі. Спочатку проходив навчання у Львівській і Київській областях, а з листопада 2023 року був розподілений на Запорізький напрямок, де почав виходити на позиції.
6 травня 2024року отримав поранення, був тричі оперований, проходив довгу реабілітацію.
31 липня 2024 року повернувся у частину для подальшого проходження служби, а вже 2 серпня 2024 року дружині повідомили про смерть Сергія, серце воїна не витримало навантаження.
Похоронений у рідному селі Ощів на місцевому цвинтарі.
Автор педагог – організатор Грищук Майя Василівна
