Народився 9 березня 1990 року у селі Ярівка Горохівського району Волинської області. Дитинство Володі пройшло у його рідному селі. Зростав щасливо у своїй дружній багатодітній сім’ї. Був ласкавим і дружелюбним хлопчиком. Дуже любив своїх братиків і сестричок, турбувався про них.
Навчався Володимир у Вільхівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів з 1 по 11 клас. Закінчив школу у 2007 році. А наступного, 2008 року, став учнем Волинської обласної організації ТСОУ Горохівської автошколи, яку закінчив на відмінно і здобув усі категорії водія.
1 вересня 2009 року Володимир вступив до Торчинського професійного ліцею. Навчався у цьому закладі за професією муляр-штукатур. Після закінчення ліцею працював за професією на будівництві.
Пропрацювавши деякий час на будові, Володя повернувся до своєї першої професії і почав працювати водієм. Професія водія – це його покликання, його мрія. Працюючи водієм, він багато подорожував і відвідав багато міст України.
24 серпня 2024 року Володимира було призвано до лав ЗСУ. Свою військову підготовку він починав з навчання на полігоні у Миколаївській області, а потім – у Дніпропетровській області.
Зарахували його як солдата до збройних сил морської піхоти, де він отримав звання матрос, стрілець-помічник гранатометника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти. Навчання Володя проходив у складі 37 бригади, 505 батальйону у військовій частині А4635.
Володя став хорошим солдатом, швидко і вміло опанував військову справу. Він добросовісно і чесно виконував усі завдання, які ставило командування. За період навчання в частині Володя набув не тільки військового досвіду, але й хороших та вірних друзів, з якими він вчився та жив. Вони ділили між собою все, що мали, разом мріяли, сміялись і раділи кожному новому дню.
Після завершення двомісячного навчання, 37 бригаду, у складі якої був Володимир, було направлено у район бойових дій населеного пункту с. Богоявленка Волноваського району Донецької області. На цій території проходили бойові дії. Володя з побратимами пішов на завдання і цього ж дня зв’язок з ним обірвався – він пропав безвісти. Майже через шість місяців для родини воїна було сповіщено, що Володя загинув на полі бою у районі населеного пункту Богоявленка 29 жовтня 2024 року, рятуючи життя поранених побратимів. Смертоносний осколок забрав найцінніше у сім’ї – таке дороге життя рідної для них людини.
Так рано закінчилась земна дорога Володимира. Раптово обірвалися його мрії, його плани на майбутнє життя. Залишилися тільки його добрі справи і любов до нього, бо його любили всі.
Володя був добрим і люблячим сином, братом, дядьком і татом. Він дуже любив працювати, займатися спортом. Був добрим, щирим і щедрим. Не сумував, був оптимістом і веселим, любив свій край і його людей, мріяв жити у своєму рідному селі, але на жаль, його мрія не збулася.
Володя прожив всього 34 роки, але він назавжди залишився гідним і любимим сином, братом, дядьком і татом для своєї 4-річної донечки і всієї родини.
Загинув Володимир у Донецькому краї, його серце перестало битися далеко від рідної домівки. Але він повернувся на свою маленьку Батьківщину – свою рідну Волинь на щиті – 15 квітня 2025 року. Похоронне служіння за загиблим відбулося в Домі молитви церкви ХВЄ с. Ярівка. В останню дорогу його прийшли провести (і водночас підтримати його сумуючу родину) багато друзів, вчителів, однокласників, знайомих та односельчан.
Світла пам’ять і вічна шана воїну Володимиру!
Автори Прус Галина Іванівна
Процюк Наталія Леонідівна