Святослав Борисович Дмитрук народився 15 березня 1991 року в селі Скобелка Горохівського району Волинської області.
Святослав виховувався хорошою й доброю людиною в сім’ї Клавдії та Бориса Дмитруків – відомих своєю сумлінною працею, активною громадською позицією в галузі культури. Вже покійний батько Борис Олександрович був учителем музичного мистецтва, художним керівником Будинку культури. Мама Клавдія Іванівна працювала викладачем Горохівської музичної школи. Святослав Дмитрук навчався, жив і працював у Львові, як і його старша сестра – Тетяна та брат Андрій. Там знайшов кохання свого життя- Марту,одружився, дітей не мали.
У 1998 році пішов у перший клас у Скобелківську загальноосвітню школу 1-2 ст. , яку закінчив у 2007 році. «У школі Дмитрик був добрим, чуйним, привітним, кмітливим хлопчиком. Мав багато друзів. Любив читати, особливо книжки про природу», – розповідає перша вчителька Свистун Наталія Леонідівна.
У 2007 році поступив у Горохівський коледж Львівського Аграрного університету ім. Гжицького, який закінчив у 2011 році по спеціальності технолог по переробці м’ясо-молочної продукції.
У 2011 році продовжив навчання у Львівському Університеті ім. Гжицького по спеціальності – технолог по переробці м’ясо-молочної продукції, де здобув дві вищих освіти. У 2014 році ще поступив на відділ сертифікації, якості, стандартизації цього ж університету, який закінчив у 2015 році.
У 2016 році Святослава призвали в ряди Української Армії. Демобілізувався у 2017 році. У вересні 2023 році його призвали на військову службу Сихівським РТЦК м. Львова. У боях із загарбниками Герой не раз був, де відзначився мужністю, хоробрістю, стійкістю за нашу Батьківщину. Святослав був півтора місяці на навчанні в Англії, де було відзначено його за відмінне навчання – багатьма подарунками. Після приїзду на Україну зразу був призначений на передову у десантно-штурмову бригаду. Святослав – стрілець 3 аеромобільного взводу, військової частини №0224.
В одному із запеклих боїв під час виконання бойового завдання в районі н.п. Новомихайлівка Покровського району Донецької області 5 лютого 2024р. обірвалося життя відважного захисника України Святослава Дмитрука. Родині було надіслано сповіщення – зниклий безвісти. У тривозі, переживаннях, рідні не втрачали надії на те, дивом вижив. Скрізь звертались, але нічого не було відомо. Та сподівання розвіяла – ДНК – експертиза, яка підтвердила про загибель мужнього воїна.
20 січня 2025 року, рідні, друзі, бойові побратими назавжди попрощалися з героєм. Відспівували Святослава у Гарнізонному храмі м. Львова. Капелани висловлювали щирі співчуття мамі, дружині, сестрі та братові, друзям, родинні, Горохівській міській територіальній громаді. З усіма воїнськими почестями похоронили Святослава на Личаківському кладовищі на Алеї слави Героїв м. Львова
Своєю кров’ю пролитою за наше з вами життя, Святослав зріднив Волинь і Львівщину, його ім’я, подвиг, назавжди вписаний в новітню історію України.
Автор Гладун Олеся Олексіївна
