Макітра Олександр Олександрович народився 28 вересня 1968 року в селі Скобелка Горохівського району Волинської області. Був одним сином у сім’ї. Мама Макітра Раїса Петрівна працювала в друкарні. Тато Макітра Олександр Омельянович працював токарем у Міжколгоспбуді. Батько помер коли хлопчику було 6 років, вихованням сина займались мама та дядько Гуль Віктор Володимирович з дружиною Ольгою Миколаївною. Вони оточували турботою та любов’ю хлопчика впродовж всього життя.
Олександр навчався у Скобелківській восьмирічній школі, вечірній школі. За рекомендацією дядька, Сашко продовжив навчання у Торчинському ПТУ, хлопець здобув професію тракториста. Згодом продовжив навчання у Горохівській автошколі.
У вісімнадцять років Олександр був призваний до армії. Служив у Калінінградській області, був переведений у Хабаровськ. Після закінчення терміну, продовжив службу у війську ще за контрактом.
У 1992 році демобілізувався та влаштувався водієм у ТЕК, згодом працював охоронцем на заводі «Кромберг енд Шуберт».
Сімейні обставини, а саме хвороба мами, змусила Олександра залишити роботу та взяти на себе відповідальність у догляді матері. Чудовий син віддав усю свою любов, тепло найріднішій людині – мамі Раїсі Петрівні.
Після смерті Саша ще більше зблизився з сім’єю рідного дядька, залишився в родині, допомагав по господарству.
Важкого буремного дня, коли російська армія перетнула мирні кордони України, 24 лютого 2022 року, життя Олександра набуло іншого життєвого сенсу. Думка про захист Батьківщини його не полишала, адже розумів, що хоче бути корисним своєму народу, Вітчизні. 12 червня 2024 року добровольцем пішов до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки у місті Горохові Луцького району. Рідній тітці повідомив, що мусить іти, щоб зберегти життя інших. Розуміючи всю відповідальність та значущість свого рішення Олександр зазначив, як найріднішу людину тітку Ольгу Миколаївну, якій був глибоко вдячний за людяність та турботу.
З 12 червня 2024 року по 20 липня 2024 року проходив базову військову підготовку мобілізованих в Чернігові. 28 липня повідомив, про те що відправляють на передову. Олександр мав звання молодшого сержанта стрільця – санітара. Довгих дванадцять днів не було з ним зв’язку, це були особливо важкі дні для родини. Коли нарешті зв’язок поновився, Саша повідомив, що був у Донецькій області, поблизу селища Нью – Йорка. Переписувалися лише повідомленнями. Після короткого відпочинку Олександра передислоковують на передову.
Він боєць – санітар, не тільки ходив із бойовими побратимами в атаки на позиції рашистів, але й надавав при можливості першу медичну допомогу пораненим, виносив їх з-під ворожого вогню. В одному з найзапекліших боїв у Бахмутському районі Донецької області 21 серпня 2024 року стрілець – санітар не вберіг і себе. Рідні отримали сповіщення про смерть Героя.
25 серпня 2024 року відбувся чин поховання з усіма військовими почестями Героя, Захисника України Олександра Олександровича Макітри у селі Скобелка Луцького району Волинської області. Місце поховання – місцевий цвинтар села Скобелка.
Сумуємо та плачемо усі, бо втратили хороброго та мужнього воїна.
Схиляємо голови у шані та безмежній подяці перед загиблим воїном.
Щирі співчуття рідним та близьким загиблого Захисника України.
Герої не вмирають! Вони навіки в наших серцях!
Матеріали підготували:
Свистун Наталія, вчитель початкових класів Скобелківської гімназії Горохівської МР Луцького району Волинської області.
Антонюк Валентина, вчитель географії та біології Скобелківської гімназії Горохівської МР Луцького району Волинської області.
Свистун Вікторія, соціальний педагог Скобелківської гімназії Горохівської МР Луцького району Волинської області.
