05.09.1999-22.07.2023
Позивний «Вересень»
Прищук Павло народився в місті Горохові 5 вересня 1999 року. У 2005році перший раз переступив поріг навчально-виховного комплексу «загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня-гімназія» міста Горохова. Одинадцятий клас закінчив у 2017 році. У школі Павло найбільше захоплювався спортом: футболом і гандболом. Неодноразово брав участь у спортивних змаганнях, захищаючи честь рідної школи. За успіхи та перемоги отримав у нагороду багато грамот та медалей.
Мама Павла, Кравчук Наталія Віталіївна, народилася в Горохові й навчалася у тій самій школі, що й син. Після її закінчення вступила до Луцького ПТУ-10, а потім почалося самостійне доросле життя. Саме від матері Павло успадкував доброту та людяність, наполегливість у справах, чуйність і вміння товаришувати. Тата Павлу замінив вітчим Кравчук Віталій Олександрович, родом із села Рачин. Із 2006 року цей чоловік узяв на себе відповідальність за виховання хлопця. Навчав його бути справедливим, чесним і відповідальним, працьовитим, любити своїх батьків, шанувати рідну мову та неньку-Україну.
29 листопада 2019 року Прищук Павло був призваний на строкову військову службу, яку проходив у м. Миколаєві. Із 2020 року перейшов на контрактну службу і розпочав навчання в Грузії у морській піхоті. Після завершення навчання проходив службу в Одесі, де й познайомився із гарною дівчиною Юлею. Молоді люди налагоджували сімейне життя, будували плани, мріяли про майбутнє, ростили синочка Тимура.
Із початком повномасштабного вторгнення ворога на рідну землю Прищук Павло підписав контракт і зі зброєю в руках пішов захищати рідну землю, свою родину, усіх нас у званні молодшого сержанта. Воював чесно та віддано, був командиром гранатометного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти військової частини А 2613. Бійці по службі поважали його за чесність, відданість, безстрашність. Під час бойових дій неодноразово отримав поранення та контузії. Кілька разів приїздив у відпустку додому. Павло розповідав рідним про підступність ворога, про його ненависть до всього українського, про ворожу жорстокість. Він завжди заспокоював рідних, що все буде добре, вірив у нашу Перемогу, ніколи не виявляв слабкості. Павло, як і всі наші герої, був відважним та мужнім воїном.
Загинув Прищук Павло Анатолійович під час виконання бойового завдання в населеному пункті Старомайорськ Донецької області, отримавши важке поранення, несумісне із життям. Але Герої не вмирають! Пам’ять про полеглих захисників навічно збережеться в наших серцях. У рідній школі встановлена меморіальна дошка пам’яті відважному воїну Прищуку Павлу. Він дивиться на нас із пам’ятного стенда, встановленого в центрі міста на символічній алеї Пам’яті Героїв України, які віддали своє життя за мирне небо над нашою Україною. Дякуємо їм, що боронили нашу Батьківщину від ворога!
Про Прищука Павла
згадує класний керівник Янюк Лариса Богданівна
Прищук Павло навчався в нашому класі протягом двох років: у 10 та 11 класі. Пам’ятаю його завжди усміхненим, веселим, доброзичливим, товариським. Він дуже любив спорт та завжди брав участь у спортивних змаганнях . Надзвичайно радів перемогам класу. А коли після закінчення школи бачилися в місті, то цікавився справами та життям учителів та однокласників, щиро ділився власними успіхами та змінами в житті. Таким світлим, щирим, усміхненим він запам’ятався мені! Невимовно прикро, що війна забирає життя тих, хто ще недавно сидів за шкільною партою, весело ганяв у м’яча, жартував на перервах, був надійним товаришем та щирою й відкритою людиною… Кажуть: герої не вмирають – вони навічно залишаються в серцях та спогадах рідних та близьких людей. Тому світла пам’ять про нашого Павла назавжди буде з нами.
Слава Україні! Героям Слава!
Спогади вчителя Бояркевич Алли Василівни
Так склалося, що родину Павла Прищукая знаю давно: була класним керівником у його сестрички Анастасії. А ще була класним керівником у паралельному класі, де навчався хлопець. Діти обох класів були надзвичайно дружніми, завжди підтримували одне одного й ніколи не конфліктували.
Павло вирізнявся відкритістю, теплим ставленням до друзів. Він був щирим, справедливим, легко знаходив спільну мову з усіма, завжди готовий допомогти.
Особливо любив спорт, брав участь у різноманітних спортивних змаганнях і часто повертався із перемогами. Коли побачила фото Павла в соцмережах із чорною стрічкою, не могла повірити, що це саме наш Паша. А потім почали дзвонити наші діти-випускники, стривожено перепитувати, надіючись, що ця страшна новина не про нього. Дуже боляче, коли йдуть у засвіти такі молоді люди, яким би ще жити, радіти, бачити, як ростуть їхні діти, мріяти, планувати щасливе майбутнє. Але на нашу землю прийшов ворог, і Павло, як справжній чоловік, став на захист своєї землі, родини, нас із вами. Низький уклін Герою, низький уклін його рідним. Герої залишаються в наших серцях.
Слава Україні!
Героям Слава!
Прищук Павло із новонародженим сином Тимуром ( фото із архіву мами Прищука Павла)
Прищук Павло на позиціях ( фото із архіву мами Прищука Павла)
Прищук Павло під час контрактної служби ( фото із архіву мами Прищука Павла)
Прищук Павло під час повномасштабного вторгнення ( фото із архіву мами Прищука Павла)
Прищук Павло під час повномасштабного вторгнення ( фото із архіву мами Прищука Павла)
Матеріали підготували Бояркевич А.В. та Янюк Л.Б., класні керівники 11-А та 11- Б класів
Редактор головного зображення Сафонік Інна Ігорівна начальник відділу організаційної та кадрової роботи Горохівської міської ради