Народився Андрій Ліщина 11.02.1985 року в селі Звиняче Горохівського району Волинської області в сім’ї, де зростало троє синів, він був наймолодший. Тато помер, коли Андрію було лише 2 роки. Бабуся виховувала його в селі на Івано – Франківщині. Повернувся Андрійко на рідну Волинь, коли прийшла пора йти до школи. Навчався у Звиняченській середній школі з 1991 по 2000 роки. Був спокійним, допитливим хлопцем, завжди поспішав на допомогу.
Закінчивши дев`ятий клас, пішов працювати на приватне підприємство «PODA – Волинь», що займалося обробкою деревини. Згодом працював охоронцем на Волинській сортовипробувальній станції, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Інною, яка приїхала на роботу із селища Колки Маневицького району. Молодята незабаром одружилися, купили будинок на тій же вулиці, де мешкала мама зі старшими братами. Через рік в молодого подружжя народилася світлокоса донечка Анастасія – маленька копія татка. В сім`ї уже підростала донька Інни Вікторія. Андрій був щасливий, що має двох донечок.
18 травня 2015 року був призваний Горохівським військовим комісаріатом в 14-у механізовану бригаду м. Володимира-Волинського. Після проходження навчальних зборів у званні молодшого сержанта відбув для подальшого проходження служби у 43-й мотопіхотний батальйон „Патріот” 53-ї механізованої бригади ЗСУ в зону проведення АТО, де і виконував свій військовий обов’язок.
Коли Андрій приїжджав у відпустку, то завжди поспішав до мами Оксани Матвіївни на допомогу: впорядкувати обійстя, посадити город і просто поспілкуватися з матусею. Часто він повторював, що зрозумів цінність маминої любові і турботи коли потрапив до війська.
Недільного ранку на свято Трійці, або ще як у селі кажуть Зелені свята, Андрій зателефонував мамі і повідомив, що на протязі тижня приїде посмакувати її пиріжками. Це була остання телефонна розмова мами з сином.
19 червня 2015 року біля села Новоселівка-2 Донецької області Ліщина Андрій Васильович отримав тяжке поранення від підриву його бойової машини на фугасній міні. 20 червня 2016 року в 66-му військовому шпиталі міста Покровськ, що на Донеччині, помер від поранень. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
У скорботі в останні дні червня рідне село Звиняче зустрічало полеглого Героя Андрія Ліщину. «Плине кача» лунала, супроводжуючи тіло захисника від місцевого храму до кладовища, печаль огорнула не лише родину захисника, але й всю громаду, тому що смерть Андрія стала першою трагічною звісткою на території округи.
Відкрито меморіальну дошку Андрію Ліщині 2016 року у селі Звиняче на стіні біля входу школи, в якій навчався Герой.
Автори:
Анастасія Семенюк – заступник директора з виховної роботи Звиняченського ліцею.
Тетяна Швейгер – вчитель історії Звиняченського ліцею.
Редактор головного зображення Сафонік Інна Ігорівна начальник відділу організаційної та кадрової роботи Горохівської міської ради
