Олександр Юрчук народився 15 лютого 1994 року. Юнак виховувався у
багатодітній неповній сім’ї. Окрім Олександра у родині зростало ще троє
молодших братів. Мама, Тетяна Любомирівна, виховувала хлопців
добротою, щирим словом та мудрими настановами. Її слово було вагомим
для кожного із синів. Діти зростали чуйними, добрими, працелюбними…
У 2000 році Олександр пішов у 1 клас Озерцівської школи І-ІІІ ст. Хлопець
як старший допомагав матері у домашньому господарстві, належно
навчався у школі, був прикладом для молодших братів. З раннього
дитинства у нього проявлялася зацікавленість сільськогосподарською
технікою. У 2011 році після закінчення школи юнак вступає до
професійно-технічного училища
№ 27 м. Берестечка, опановує професію водія. Після закінчення ПТУ
Олександр працює трактористом, комбайнером у ПСГП «Озірці», з часом – в
охороні ливарного заводу у м. Горохів.
З початком повномасштабного вторгнення ворога на територію нашої
Батьківщини Олександр Юрчук входить до складу загону добровільної
оборони рідного села, чергує на блок-постах. 1 квітня 2022 року юнак
отримує мобілізаційну повістку та стає до лав Збройних сил України.
Військові навчання проходить на Яворівському, згодом – Житомирському
полігонах. Після чотирьох місяців військової підготовки Олександра
направляють у 26-ту артилерійську бригаду. Захищаючи територіальну
цілісність України на Запорізькому напрямку, будучи у складі екіпажу танка,
воїн отримав три контузії, у вересні 2022 року – поранення в ногу. Лікування
проходив у військовому госпіталі м. Запоріжжя. Після реабілітації
переведений у 31-шу механізовану бригаду на Донецький напрямок (м.
Кремінна). Воїн нагороджений нагрудною відзнакою «Ветеран війни».
Горе не оминуло родину Юрчуків.
30 вересня 2023 року під час виконання обов’язку військової служби при
захисті Батьківщини поблизу населеного пункту Галицинівка Покровського
району Донецької області Олександр загинув: у бойову машину влучив
снаряд, де перебував увесь екіпаж – 5 військових. Ідентифікація тіл екіпажу
танка, в якому виконував бойове завдання наш односелець Олександр
Леонідович Юрчук, здійснювалася упродовж одного року та трьох місяців.
Полеглий воїн повернувся на щиті у рідне село Героєм. Його зустрічали
згорьована мати, брати, родичі, однокласники, друзі, сусіди, односельці,
керівники громади.
Жаль, сум, біль відчувають усі, хто знав доброго, відкритого, завжди
усміхненого Сашка. Похований 11 січня 2025 року в рідному селі.
Олександр назавжди залишиться тридцятирічним.
Серце матері надривається від безмежного горя за двома синами, адже і
молодший син, Роман Леонідович Юрчук, зник безвісти, і понад рік родина
не має відомостей про Воїна.
Слава Героям – Захисникам Батьківщини! Смерть ворогам!
Матеріали надала мама Героя – Юрчук Тетяна Любомирівна. Записала
З.В.Попович, заступник директора з виховної роботи Озерцівського ліцею.
Березень 2025 р.