«Лист у майбутнє!»
Привіт, ненько Україно, я з минулого прийшла…
Як ти? Ще жива… надіюсь, Все, що зараз, – не дарма?
Квітне поле, степ широкий, чутно український спів?
Я, надіюсь, вже нарешті поборола, тих проклятих москалів?
Всіх людей у цій країні пробиває біль до сліз,
Дня не має, щоб не чути материнський стогін скрізь.
Син боронить Україну від проклятих москалів,
Любить він свою країну! – тут немає зайвих слів….
Сплю спокійно. Тиха нічка. Але це у мене так.
Діти з Харкова, Херсона коли ж їм нарешті спать?
Я ж надіюсь все тихенько, там, на Східній стороні,
Діти більше вже не плачуть? Україна не в вогні?…
І стоять нові будинки, і ,напевно, гарно там?…
Все це було б дуже добре… і не віриться очам!
Я люблю свою країну, я люблю її сади
Тільки дайте Україні жити без біди!
Добре жили без російських тих катів,
Дочекалися спасіння «ніби тих братів»
Важко дихати аж стало… Все зруйноване лежить…
Але ж в кожному уламку там було чиєсь життя.
Людей ми не повернем, все пішло у небуття
але гідність й силу волі пронесемо до кінця,
Я бажаю,Україно, тобі жити і цвісти,
Рідну мову українську для нащадків зберегти!
«Лист у майбутнє!»
Юлія Шумчук, випускниця 2024 року Скобелківської гімназії
Керівник педагог-організатор Денисюк Ніна Ельчинівна