Війна – страшне слово… Лютневий ранок, чорний день календаря змінив життя кожного українця. Пригадую цей день, коли мене з тривогою та сльозами в очах розбудила мама. Тоді я ще зовсім не розумів, не уявляв собі того, що відбувається. А це був початок повномасштабної війни.
На нашу Україну напала росія. Війна розпочалася тому, що росія захотіла взяти під контроль частину України, але українці не погодились. Вони хочуть, щоб їхня країна була незалежною і сильною. Україна – це наша рідна земля, де живуть добрі працьовиті люди. Вона має свою мову, культуру та традиції, якими ми пишаємось. Українці дуже сміливі та сильні. Наші воїни стали на захист своєї країни, щоб ми могли жити в мирі. Всі хочуть, щоб діти могли спокійно ходити до школи, гарно відпочити і жити без страху й тривоги і мати своє майбутнє. Я знаю, що наші військові- найсильніші, найвитриваліші, найхоробріші воїни в світі. Вони захищають нашу землю від ворогів, показуючи свою мужність і героїзм, але серце переповнюється болем, коли солдати не повертаються до своїх сімей, до дітей, а їхні душі відлітають у Царство Боже.
Мій обов’язок пам’ятати кожного українського захисника, ніколи не забувати їхніх імен. Це найменше, що я можу зробити для того, щоб віддячити за мир у моєму домі.
Я – маленький українець. Я – невеличка часточка мого народу і я цим дуже пишаюся. Я усвідомлюю ціну волі і Незалежності, яку знову і знову доводиться відстоювати.
Ми всі допомагаємо Україні боротися: хтось допомагає військовим, хтось дбає про дітей та стареньких, а хтось робить все можливе, щоб країна ставала сильнішою.
Ця війна страшна, важка, болюча, але важлива, бо ми боремось за Свій шлях. Ми хочемо жити у вільній щасливій Україні, де кожен може мріяти та працювати заради добра. І ми віримо, що наша Україна переможе, бо правда і сила на нашому боці!
Написав учень 3 класу Скобелківської гімназії Горохівської міської ради Рощина Олексій